ЖАНРИ КОМП`ЮТЕРНИХ ІГОР

Які комп`ютерні ігри вам відомо? Насправді їх є набагато більше ніж ви собі уявляли. 

Для того щоб діти могли грати в комп’ютерні ігри без негативних наслідків, слід проконтролювати вибір жанрів гри, зміст, систему керівництва, настройку інтерфейсу й рівня складності. Не слід замінювати комп’ютерними іграми інші заняття.

Американський педагог С.Пейперт - один з піонерів комп’ютеризації освіти - розробив систему ЛОГО. Її головний принцип - управління графічним об’єктом, що малює зображення різних предметів. Використовується найпростіший набір команд, доступний розумінню дошкільника: вперед, назад, ліворуч, праворуч, по центру, очистити зображення.

Ідеї С.Пейперта розробляються і модернізуються багатьма вченими (Ю.Горвіц, А.Горячов, Д.Зарецький, Б.Хантер та ін.).

Сучасні мультимедійні комп’ютери працюють з такими видами інформації:

- числа;

- текст (букви, слова, речення);

- звук (звуки, мова, музика);

- графіка й відео (креслення, малюнки, картинки, відеофільми).

Оскільки в домашніх умовах комп’ютери використовуються нетільки для роботи і навчання, а й для ігор, то постає питання правильного вибору: які комп’ютерні ігри розвивають дитину, а які мають сумнівну цінність. Тут важливими є знання жанрової класифікації ігор.Основних жанрів комп’ютерних ігор кілька, однак у межах кожного з них існують свої різновиди. Ігри одного жанру можуть мати між собою багато спільного, водночас в одній грі можуть поєднуватися кілька жанрів.Нижче наведемо умовну класифікацію комп’ютерних ігор.

Адвентурні (пригодницькі)

Візуально ці ігри оформлені як мультиплікаційний фільм, однак з інтерактивними властивостями - можливістю управляти перебігом подій.Для розв’язання поставлених завдань потрібно бути кмітливим і мати розвинене логічне мислення.Головним у таких іграх є пошук. Різні предмети, на які натрапляє персонаж, подорожуючи в ігровому просторі, він використовує як засоби, зручні в конкретній ситуації.Якщо завдання надто складні для дитини дошкільного віку, вона швидко втрачає інтерес до гри, якщо надто легкі - швидко «проходить» усю гру, не дістаючи задоволення.

Стратегії

Головна мета стратегічних ігор: управління ресурсами, корисними копалинами, військами, енергією чи іншими подібними складовими (юнітами). При цьому зазвичай потрібно здійснювати не тільки тривале планування, а й стежити за конкретною ситуацією. Стратегічні ігри розвивають у дітей наполегливість, здатність планувати свої дії, тренують багатофакторне мислення.

Аркадні

Для такого жанру характерний поділ гри на рівні, коли нагородою і метою є право переходу до наступного епізоду, так званої місії. Здебільшого в кінці кожної місії гравцеві потрібно подолати противника. В таких іграх існує система набору очків і бонусів (додаткових нагород), що надаються за особливі заслуги (швидкість проходження, перемога над сильним ворогом тощо). Аркадні ігри тренують окомір, увагу, швидкість реакції. Для дошкільників рекомендується обмежити такі ігри загалом.

Рольові

В іграх цього жанру в розпорядженні гравця є невеликий загін персонажів, кожний з яких виконує певну роль чи функцію. Завдання героїв - спільними зусиллями дослідити віртуальний світ для виконання визначеної на початку гри мети. Метою може бути відшукування певного артефакту, людини тощо. На шляху до досягнення мети стають різні перешкоди, які потрібно подолати. Тут виявляється визначальний принцип рольової гри - використання потрібного персонажу в потрібний час і в потрібному місці, тобто те, що не виходить в одного, з легкістю може вийти в іншого.

Логічні

Їх корисність полягає в тому, що вони розвивають логічне мислення, особливо в дітей дошкільного віку.Здебільшого це гра з одним завданням чи набором головоломок, які повинен розв’язати гравець. Типовими іграми цього жанру є різноманітні завдання на перестановку фігур або моделювання малюнків.

Симулятори (імітатори)

У назві такої гри наявний певний префікс, наприклад: авто-, авіа- тощо. Перші імітатори з’явилися одночасно з аркадними іграми. Сьогодні можна знайти імітатори майже всіх технічних засобів - вітрильників, літаків, автомобілів тощо. У цих іграх увагу зосереджено на реакціях відповідному віртуальному середовищу, майже до найдрібнішого відображення технічних показників у авіасимуляторах чи характеристик гравців у спортивних симуляторах.

Існує кілька класифікацій комп’ютерних ігор, однак не можна категорично твердити, що ігри одного жанру успішні, а іншого - ні. Чимало залежить від конкретної гри. Найголовніше - ставлення дитини до гри. Для того щоб вихователі й батьки не заблукали в морі віртуальних розваг, потрібно володіти інформаційною культурою і виховувати її у дітей.

Інформаційна культура - це насамперед інтелектуальна активність людини, постійна потреба в новій інформації, її переробленні та самостійному інтерпретуванні.

Формування основ інформаційної культури можна розглядати як один із векторів розвивального навчання. Уміння й бажання здобувати нові знання і на основі їх змінювати, удосконалювати свою діяльність є не що інше, як інтелектуальний і творчий пошук. Те, що діти можуть з легкістю оволодівати способами роботи, комп’ютерними новинками, не викликає сумніву. Важливо, щоб вони не потрапляли в залежність від «комп’ютерного друга», а цінували живе, емоційне людське спілкування і прагнули до нього.

Залучення до інформаційної культури - це не лише оволодіння комп’ютерною грамотністю, а й набуття етичної, естетичної та інтелектуальної чутливості.